Nov 292013
 
Это всё из-за меня
Дерек Сиверс о том, как перестать быть обиженным

Здравствуйте!

Сегодня — перевод смелой и умной статьи Дерека Сиверса
Everything Is My Fault.

Сиверс — музыкант, клоун и создатель музыкального интернет-магазина «Сиди-бейби». В одно время это был самый крупный магазин независимой музыки с оборотом 100 миллионов долларов. В 2008 году Дерек продал свое детище и три года спустя написал об этом книгу-бестселлер.

1

Это всё из-за меня

Дерек Сиверс, 9 декабря 2012 года

Я выбросил из своей книги две главы: они оказались слишком злыми. В них я подробно описал, как меня хотели подсидеть мои же подчиненные; как они пытались спровадить меня из компании; как они превратили мой бизнес в болото. Как они думали только о себе и начисто забыли о клиенте.

После продажи своего бизнеса я еще несколько лет злился на эту шоблу. Я чувствовал, что со мной обошлись нечестно, мое имя опорочили, меня обманули. Мне просто необходимо было рассказать миру, как все было на самом деле.

Но зачем же тогда я выбросил эти две главы?

Я понял: это всё из-за меня

Это я позволил своему бизнесу превратиться в болото.

Это я закрывал глаза на проблемы вместо того, чтобы пресекать их на корню.

Это я плевал в потолок или катался по командировкам вместо того, чтобы управлять компанией и обучать своих людей.

Это я путал сотрудников, когда делился своими преждевременными мыслями до того, как они превращались в твердые решения.

Это я объявлял о решениях, и потом предполагал, что их выполняют. И я же не проверял, что происходит на самом деле.

Это я абы как выбирал людей, которым поручал работу — вместо того, чтобы обдумывать каждое поручение.

(и далее в том же духе)

И когда я понял, что дело во мне, мне стало легче. Мне стало очень хорошо.

Это в сто раз лучше, чем прощать

Когда прощаешь, ты все еще жертва, а другой человек все еще тебя обидел. Ты лишь находишь в себе силы отпустить чужие грехи.

Куда лучше признать, что все происходит из-за тебя. Это не тебя обидели, и не с тобой поступили плохо. Это лишь результат твоих собственных действий. Люди играют роль в созданной тобой ситуации. Они дополняют картину, которую ты сам нарисовал.

О, эта власть!

Теперь ты похож на супергероя. Теперь все плохое случается не с тобой, а из-за тебя. Ты сам совершаешь ошибки и учишься на них. Наконец, все в твоих руках, и тебе не на что жаловаться.

Мне было так хорошо от этой мысли, что я решил в шутку применить этот принцип ко всему в жизни.

  • Сотрудник украл у меня 9000$. Дело во мне: нужно было доверять, но проверять.
  • Любовь всей жизни внезапно решила со мной расстаться, причем в письме (после шести лет отношений). Опять же, дело во мне: я позволил нашим отношениям зайти в тупик.
  • Мне нагрубили. А я ведь мог предварительно поднять человеку настроение, и этого бы не произошло.
  • Не то правительство? Я виноват: ничто не мешает мне включиться в политический процесс и изменить мир.

Видите, какая в этом кроется власть?

Да, правильнее было бы назвать этот подход ответственностью, но это умное взрослое слово. А «Всё из-за меня» — безотказное и простое правило, которое не стыдно применить к любой ситуации.

Попробуйте. Встаньте со стула, посмотрите в окно. Это всё вы. Это всё результат ваших действий.

Круто, да? Власть вам очень идет.

 

Илья Максимов

Редактор Мегаплана

От переводчика

У «Аквариума» есть об этом песня: «Дело за мной» (На самом деле, там поется «Дело во мне»). Весьма в духе сегодняшней статьи.

 

P. S. Это семнадцатый выпуск еженедельной рассылки Мегаплана.

 Posted by at 13:21
Nov 282013
 

Иногда нам кто-то оказывает услугу, безвозмездно помогает, мы автоматически говорим “спасибо” и идем дальше.
И ничего не изменилось. А стоило бы остановиться и сделать больше – так больше вероятности что это повторится.

Как благодарить в цифровую эпоху:

1. Публично
В социальной сети, на его странице, добавить его имя правильно.
Это в большинстве случаев увидят его друзья, лайкнут, расшарят, прокоментируют.

2. В Linkedin в виде отзыва
Это сохранится надолго

3. Просто в социальной сети
Сказать другим о случае

4. В Вашем блоге
Это сохранится надолго

5. Не забыть сказать друзьям об этом
Олд-стайл, но работает без интернета

В результате этих действий человеку будет больше добра за его доброе дело, которое он сделал Вам.
А это его мотивирует к повторению таких действий – всем будет лучше.
Очень возможно те люди которые просто это увидели сделают так же, уже по примеру.
Т.е. добро таким образом умножилось – win-win-win.

Как было сказано когда-то “Самое ценное что мы имеем зависит от мнения других”.
Добрых дел!

Nov 282013
 

Бачу багато людей котрі займаються благодійництвом в різних формах і це дуже радує.
Моя системна відповідь є створення благодійного фонду MagneticOne.org та серія благодійних проектів в рамках його діяльності, нажаль не надто активних зараз, приєднуйтесь кому цікаво.

Роки тому зрозумів що несистемні дії ні до чого не ведуть в довшій перспективі, ні в роботі, ні в особистому житті, ні в благодійній діяльності.
Вони цінні і це дуже добре що люди хоч що небудь роблять, але так світу не допомогти.

Щоб допомогти більшій кількості людей раджу зробити наступне:

0. Чітко усвідомити мету, ціль, наміри проекту

1. Мати сайт проекту
На котрому обовязкові елементи:
– короткий опис проекту(хто/що/навіщо)
– прямі контакти організаторів, з фото
– команда – опис, з фото
– попередні проекти, якщо такі є
– відео звернення організаторів, особисто
– відео звернення членів команди (по можливості)

2. Організувати прийом платежів
– опублікувати платіжні реквізити
– детальні інструкції по оплаті
– що станеться після оплати

3. Регулярно публікувати інформацію про хід проекту
– дата
– суть досягнення
– місце
– фото/відео (щобільше то краще)

4. Меценати / Помічники
– публікувати інформацію про
— меценатів/спонсорів/тих хто допомагає грошима
— тих хто допомагає не грошима
– заклик стати таким з детально описаними перевагами

5. Соціальні мережі
Благодійність дуже гарно лягає на них, їх слід активно використовувати.
– створити сторінки кожного проекту
– оновлювати їх одразу при проведенні дії/досягненні, хоч щодня
– фото/відео (щобільше то краще)

6. Листи подяки
– обовязково підготувати і розсилати всім хто допоміг
можливо після певної суми, наприклад 100грн – для спрощення
– особисті листи подяки – по емейлу (правило 80/20 – найбільшим 20% меценатів)
– особисті дзвінки подяки (20%)

8. Звітність
– опублікувати результати текстом, з вказанням деталей – хто/що/де/коли
– опублікувати фото/відео самого процесу
– опублікувати фото/відео відповідальних осіб з того боку, хто конкретно прийняв (імена/прізвища/організація)
– опублікувати відео подяку меценатам
– опублікувати відео подяку всім хто підтримав

9. Зробити це массовим
– максимально розшарити №8 в соц мережах
– надіслати кореспондентам змі, максимальній кількості (не спамити)
– надіслати місцевим депутатам
– надіслати іншим фондам

10. Завершення проекту
– опублікувати підсумок
– опублікувати анонс наступного проекту з закликом

11. Винагородити команду
– підвести внутрішні підсумки
– що було супер вдалого
– що зробити краще наступного разу

Повернутися до пункту 0, повторити (саме важливе)!

Дай бо допоможе комусь з активістів, таким потрібна допомога.
Друзі – допоможіть будь-ласка щоб це попало тим хто щось хоче змінити.

Nov 272013
 

Регулярно звертаються знайомі з пропозицією спробувати щось в організації.
Вже кілька раз пояснював детально проводячи людину, але бачу слід підійди системніше.

Отже – скільки коштує “спробувати” для організації.
Це стосується нового програмного забезпечення, нового семінару, нового всього.

Вартість часу з точки зору керівника, вартість години роботи працівника для підприємства

Тобто щоб спробувати нову програму для 100 працівників, при потребі 15хв часу в місяць від кожного з них і вартості години $6 (взяв з презентації), це коштує $6*0.25(15хв)*100=$150/м * 12 міс = $1800/рік.

Це не враховуючи інших сторонніх витрат на обговорення, вирішення проблем чи звітування про них, що є фактично метою “спроби”.

Це одна з основним причин чому інноваторам відмовляють керівники підприємств – не розуміння вартості часу, точніше складність порівняння можливих переваг і явних недоліків. З точки зору психології людина завжди вибере менше добро, а не можливе більше зло в ситуації вибору згідно відомої теорії.

Залишається відкритим запитання “скільки коштує НЕ спробувати”.
А це тема іншого посту.

Nov 202013
 

Ідея: Розробити/прийняти дизайн-код міста
Взяв в Артемія Лебідєва.

Передам особисто людям в Тернопільській міській раді.
Переконанний, що є сенс так зробити для кожного міста, при чому розробити можна для одного, а іншому просто взяти і модифікувати при необхідності.
Якщо піде в Тернополі – дуже ймовірно піде і в інших десятках міст.

Можна використати crowd sourcing до того і обговорювати це разом,
але наразі виглядає що є більш актуальні заняття для більшості.

Підтримуєш думку – покажи знайомому чиновнику.

Було:

Стало:

Nov 122013
 

Щоразу коли буваю у державних органах залишається погане враження про те як там все організовано.
Купа примітивних помилок, від свідомих типу “ускладнення для того щоб потім продати спрощення з вигодою для себе” – приклади МРЕО, МВС-паспорти, лікарні тощо, до складних організаційно-комплексних типу благодійний фонд біля МРЕО в котрий вносиш гроші для того щоб прискорити процес отримання документу, платні послуги по заповненню анкети і обмеження прийому анкет тільки в друкованому вигляді тощо.
Все не для нас з вами – громадян. Точніше наша роль залишається простою – ми платимо, навіть за те, за що вже заплатили у формі податків/зборів тощо.
Свідомо дуже спрощую щоб перейти до суті.

Пропозиція котра виникла цього разу – законодавчо зробити всі двері у всіх державних установах країни прозорими.
Фізично скляними, можна метало-пластиковими, можна з іншого матеріалу – але прозорими.
Приклад

Двері прозорі

Переваги, чого очікую:

  1. Прозорість,
    буде видно що робить чиновник прямо зараз
  2. Фокус на основному,
    менше можливості для чиновника займатися “своїми” справами
  3. Чиновник бачитиме чергу,
    якщо вона є, крок в напрямку фокусу на “клієнта”

Можна довго продовжувати.

Для справедливості додамо також іншу сторону рішення
Ризики/недоліки:

  1. Видно майно,
    думаю в публічних приймальнях його можна ігнорувати
  2. Видно щось приватне,
    документи, фотографії – думаю теж можна ігнорувати
  3. Відволікання,
    люди заглядатимуть, це може відволікати людей котрі працюють

Прикладні особливості:
Це можна швидко впровадити в межах окремої установи, підрозділу, організації, міста.
Ціна дверей – біля 1000-1300грн, думаю можна знайти сильно дешевші, хто в темі – пропонуйте – поправлю.
Монтаж – теж максимально простий і оперативний, кілька годин.
Сам процес впровадження можна зробити поетапним, разом з ремонтом, одні двері в місяць, еволюційно, а не революційно.
Максимально просто з точки зору реалізації, звичайно ж будуть винятки.

Прохання до читача:
Якщо вам подобається ця ідея і маєте знайомого керівника установи, посадовця, депутата – порадьте йому цю ідею в любій формі.
Сподіваюсь це просте рішення, вірніше його наслідки, зробить наше життя чуть кращим але вже скоро.

Це могло б бути непоганим передвиборчим пунктом якоїсь партії/блоку/депутата.
Цікаві ваші думки на цю тему.

Оновлення 02.03.2014

Прозорі двері встановлено, виглядає ось так.
Користуємось вже 3-4 тижні, зручно, суттєвих проблем немає.
Рекомендовано до впровадження.

P_20140203_121148